Західній Україні не потрібна допомога Путіна у дослідженні своєї історії, - заява "народників" Львова

Сьогодні, 20 грудня, Львівська міська організація Української народної партії оприлюднила заяву з приводу закидів вищого керівництва Російської Федерації щодо ситуації у Львові, в якій зазначають, що самі вирішуватимуть, кого шанувати, якого героя нагороджувати, а кого зневажати. Про це сьогодні кореспонденту КПУnews повідомив голова ЛМО УНП Юрій Кужелюк.

Текст заяви подаємо в повному обсязі:

«У 1991 році при розпаді СРСР Російська Федерація оголосила себе його правонаступницею. Відповідно до цього вона взяла на себе і моральну відповідальність за дії колишньої держави на своїй території і на території пострадянських держав.

Тому ми здивовані тим, що у висловлюваннях росіян про так зване посібництво фашистам у Львові, нема згадки про співпрацю Радянського Союзу з гітлерівською Німеччиною, яка була оформлена пактом Молотова-Ріббентропа. Дивує також відсутність згадки про те, що Другу світову війну розв’язали Сталін з Гітлером, розділивши між собою низку держав. Доказом цього є спільний парад радянських і німецьких військ у Бресті у 1939 році, який разом приймали сталінський і гітлерівський генералітети. Повторюючи пропагандистську нудоту про ОУН, УПА, Романа Шухевича, росіянам не завадило б згадати і про те, що коїла на українських землях «Русская освободительная армия» під керівництвом генерала Власова.

Турбуючись у Москві назвами вулиць далекого Львова, можна було б і поглянути з Кремля на Красну площу, де до сих пір у пошані лежить тіло Володимира Леніна – ідеолога концтаборів на Соловках, натхненника жахливої громадянської війни, вбивці Царя Мииколи II, якого тепер всіма силами реабілітовує російська пропагандистська машина.

Говорячи про антиросійські настрої у Львові, можна було б замислитись над чистками у кавказьких селах, подіями у Беслані, Норд-Ості, де «кваліфіковані» дії «фахівців спецназів» призвели до масової смерті ні в чому не винних заручників, над проявами расизму на власній території, над облавами грузинів у Москві та іншими «цікавими» речами. Знаючи, як повелися радянські війська з в’язнями львівських тюрем у 1941 році, ми цій забудькуватості не дивуємося, адже справа ЧК-НКВД-МГБ-КГБ на території Російської Федерації безсмертна.

Львів’яни не лізуть з повчаннями до інших держав, вважаючи за доцільне залишити все погане в минулому і жити добрими сусідами заради майбутнього наших народів.

Проте ми добре пам’ятатимемо про наслідки приходу до Львова різного роду «визволителів» у 1915, 1939, 1941 та 1944 роках, а тому самі вирішуватимемо, кого шанувати, якого героя нагороджувати, а кого зневажати, як називати львівські вулиці і чого навчати наших дітей, щоб вони ніколи не знали того, що пережили наші батьки і діди в комуністичній  імперії. Свою історію ми досліджуватимемо самостійно - без братньої допомоги працівників спецслужб сусідньої держави».