«Це просто зневага до народних депутатів», – із обуренням сказав Анатолій Гриценко, залишаючи приміщення Секретаріату. «Мені є чим займатися – пішов працювати». В понеділок, 2 червня, Віктор Ющенко, президент України, знову зробив це. Він учергове запізнився на зустріч. Півсотні депутатів із фракції НУ-НС чекали його близько години, й принаймні двоє пішли, так і не дочекавшись. На прохання прокоментувати, чому, на його думку, Віктор Ющенко постійно запізнюється, Гриценко відмовився. «Ви й самі знаєте причини такої поведінки», – зауважив він дещо роздратовано. Насправді ми не знаємо. Та спробуємо розібратися.

Начальник не запізнюється

За три роки перебування на найвищій посаді України Віктор Ющенко запізнювався на переговори, прес-конференції, прийоми та інші зустрічі десятки разів. Він може запізнитися на 20 хвилин, але це рідкість. Набагато частіше його чекають більше години – таку поведінку Президента вже навіть вважають ледь не цілком нормальною. На щастя, в більшості випадків люди перебувають у при міщеннях, але трапляються й зовсім ганебні історії: під час відкриття школи на Закарпатті в 2007 році діти 4 години перебували на вулиці, взимку.

Однак публічних заяв інших політиків щодо непунктуальності Президента було не дуже багато. Демонстративних відмов чекати Віктора Ющенка, коли той запізнюється, було ще менше. Анатолій Зленко, кадровий дипломат, цим не здивований. «Цілком припустимим вважають запізнення на 10 хв. У випадку, коли одна сторона запізнюється, її завжди чекають, не йдуть із місця зустрічі», – говорить він. Інша річ, тим, хто чекає, періодично повідомляють, скільки хвилин залишається до прибуття. Однак найголовніше – за будь-яких обставин сторона, що запізнилася, завжди приносить свої вибачення. Президент Віктор Ющенко, наскільки нам відомо, не вибачався за свої запізнення жодного разу. Схоже, що подібне нехлюйське ставлення Ющенка до чужого часу було навіть до того, як він став Президентом. Олег Рибачук, який працював поруч із ним більше 10 років, зокрема коли Віктор Андрійович був головою Національного банку Укра- їни, стверджує таке: «Схильність до запізнень була. Та одночасновін мав здатність до пунктуальності. Десь на третину всіх зустрічей, скажімо тих, що стосувалися державного протоколу чи нарад із президентом Леонідом Кучмою, він завжди приходив вчасно. Разом із тим, на інші зустрічі – ті, що стосувалися робочих моментів, він міг собі дозволити й запізнитись».

Натомість, Віктор Ющенко ніколи не запізнюється на зустрічі з високими зарубіжними гостями, такими як Президент США Джордж Буш. Чим пояснити таке подвійне ставлення, може, це звичайна зверхність?

Психологічний діагноз

Вадим Васютинський, доктор психологічних наук, каже про причину хронічних запізнень Президента: «в даному випадку, це може бути проявом нерішучості, невпевненості в собі. Це не обов'язково означає, що він не хоче зустрічатися, тому що хвилюється. Це – захисний стиль поведінки. Такий стиль виробляється протягом усього життя». Фахівець стверджує, що найкращим для опису поведінки Президента є термін «психастенічний тип особистості».

«Запізнення – це неусвідомлене прагнення прийти кудись пізніше, ніж треба було». – продовжує Васютинський. «Можливо, ситуація за цей час якось зміниться, вирішиться сама собою. Тобто це бажання, значною мірою підсвідоме, прийти в якусь іншу ситуацію – не в ту, яку потрібно було приходити спочатку, а в іншу. Наприклад, вона інша хоча б тим, що в ній важливим є не лише питання, яке стояло на порядку денному, а й те, прийде чи не прийде Президент».

Все ще більше ускладнюється, якщо на зустрічі потрібно вести справжній діалог. У такому випадку треба швидко формулювати ідеї, швидко відповідати на запитання, що вимагає постійної імпровізації, а, отже, миттєвих і точних рішень. Саме такі ситуації приносять психастенічним типам найбільший дискомфорт.

Загалом, визначальний стиль президента, за твердженням психолога, це уникання ситуацій, в яких потрібно ухвалювати рішення. Подібного типу люди, будучи нерішучими, весь час відчувають на собі тягар відповідальності. Через те вони бояться їх ухвалювати. Іншою базовою характеристикою керівника з таким психологічним типом є прагнення перекласти відповідальність на заступників, які починають виконувати його обов'язки. Зараз цю роль, очевидно, грає голова Секретаріату Віктор Балога. Загалом, люди з психастенічними рисами схильні не просто залучати своїх заступників до процесу розробки рішення, а й повністю віддають їм увесь процес його виконання.

Зарозумілість, занадто довгі розмірковування та зверхність – для людей із таким типом вони є способами створювати для себе комфортне середовище, спроба захиститися від невпевненості. У Ющенка однією з прикмет зверхності, крім усім відомого «перед вами Президент!», є те, що він ніколи не вибачається за запізнення. Екс-губернатор, який неодноразово бачив Віктора Ющенка в дії, на умовах анонімності розказав Тижню, що нічим не вмотивовану зверхність Ющенко виявляє й під час робочого спілкування з підлеглими.

Вплив на систему

Вадим Васютинський спеціалізується на психології організацій і не має сумніву, що на будь-яку структуру втеча керівника від прийняття рішень впливає дуже погано. «Власне, головна функція керівника – будь-якого рівня, це приймати рішення. Головні ознаки рішення – це правильність і своєчасність», – каже він. «Навіть якщо рішення правильне, але приймається невчасно, то це дезорганізує все те, чим керує така людина. Порушує стосунки, змінює напрям діяльності, змінює ціль. За таких умов просто неможливо спрямувати на якусь одну мету діяльність організації».

Схоже, розраховувати на те, що нині чинний Президент зможе сприяти визначенню мети, ідеї, місця для країни в сучасному світі чи добитися виконання пунктів своєї власної програми – марна справа. Результати діяльності Ющенка на посаді Президента показують, що через свої психологічні особливості він ніколи не зможе діяти оперативно, своєчасно ухвалювати рішення й видавати повноважні розпорядження. Ситуація є ще гіршою через те, що боротися зі своїми психологічними особливостями він також не має бажання. Просто для нього це не комфортно.

ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК

Психастенія – один із типів особистості людини, для якого притаманні невпевненість у собі, сумніви, нерішучість. Психастенічний тип особистості не є патологією, а лише одним із нормальних типів, що часто трапляються у людей. Крім негативних, у нього є значна кількість позитивних рис. Наприклад, така людина є добрим виконавцем, глибоким аналітиком і тонко відчуває навіть найвіддаленіші прикмети загроз і небезпек. Проте подібний психотип найменше підходить для керівника будь-якого рівня.

http://ut-magazine.livejournal.com/32160.html